Загальні відомості

Природно-географічні умови, в яких знаходиться с. Красилівка були сприятливими для торгівлі і розвитку господарських зв’язків, оскільки село було неподалік транзитних шляхів у давнину. Це було передумовою для яскравої історії села, починаючи із найдавніших часів. Географічна пов’язаність з навколишніми селами, а через них і з такими центрами Покуття як Отинією, Тисменицею, Тлумачем, Станіславом давало добре підґрунтя для того, щоб в селі поширювались світлі думки і нові погляди, які визрівали в містах та містечках. Своєрідною для села є застосування багатьох гіпотез для пояснення походження назви села, однак дослідники-краєзнавці все ж зійшлись на одній думці, що їх потрібно застосовувати в комплексі, виходячи із географічних, історичних, культурницьких точок зору на цю проблему.
Археологічні пам’ятки, які знайдені на території села, дають можливість припустити, що ця територія була заселеною з пізнього палеоліту. На орбіту історії село виходить у XVII – поч. XVIII ст., коли певний час було містечком. Однак татаро-турецькі напади спричинили до занепаду містечка Красилів. Подальша історія Красилівки вбирає в себе типові риси, які були характерними для кожного села чи містечка Прикарпаття: перебування під власністю різних поміщиків, які почергово змінювались, потім входження до складу Австрійської імперії, зародження перших форм церковного просвітництва, яке перейшло у пробудження під егідою “Просвіти”, розвиток національного відродження був перерваний початком Першої світової війни, яка призвела до проходження через село різних фронтів і знищення місцевого населення воюючими сторонами, перебування в складі Польщі у міжвоєнний період, участь у підпіллі ОУН–УПА в час Другої світової війни, радянська реакція і час національних звершень після проголошення незалежності.
Цікава топонімічна карта села, яка дає можливість встановити певні історичні традиції, а з другого боку філологічну пов’язаність із мовами інших народностей, які певний час перебували на території Галичини, а цим розкрити і суть впливу цих народів на місцеву історію. Однак, ці топоніми піддаються легко поясненню через пов’язаність з господарським життям і психологічними особливостями люду.
Культура і побут протягом ХХ ст. пройшли типову еволюцію від всеохоплюючого розвитку громадського побуту, тотальне панування звичаїв і обрядовості у житті, до поступового їх занепаду і перетворенню на раритет минулого. Однак стараннями таких організацій як “Просвіта”, аматорський хор вже на сучасному етапі вони намагаються відновити ці характерні для села самобутні риси.
Загалом, дослідження історії села справа важка і потребує великих зусиль, щоб осягнути всі сторони народного життя, як культура, побут, історія.