В часи незалежності І: на крилах пісні

Пісенна традиція в Красилівці має глибоке коріння. А все починалось з агітбригади Красилівського клубу, створеної в середині 70-х років. Ініціатором цього виступив Гавадзин Василь Миколайович, а ввійшли до її складу Гавадзин Наталія, Назарук Ганна, Щербін Марія, Гавадзин Марія, Боровська Галина, Гошій Ольга. Тоді ця бригада давала концерти для колгоспників, дуже часто на полі під час жнив. На той момент, це був єдиний вихід самореалізуватись молодій та обдарованій сільській молоді, яка всією душею хотіла співати. Вже у 1976 році агітбригада провела свій перший концерт на полі, що колгоспникам надзвичайно сподобалось і навіть допомогло швидше зібрати урожай.
Одночасно також Гавадзином Василем був заснований чоловічий вокальний ансамбль у складі Маланюка Василя, братів Гавадзина Михайла і Василя Федоровичів, Гундяка Івана, Богака Юрія, Харевича Івана, Богака Михайла, Гавадзина Михайла Івановича. У 1976 році вперше в історії Красилівки колектив взяв участь у заключному районному огляді сільської художньої самодіяльності в Старому Лисці. Тоді ансамбль виконував пісню «Солдатські медалі» на музику М.Білана. в цей час Красилівський клуб стає осередком духовного життя села: тут відбуваються репетиції агітбригади, чоловічого вокального ансамблю, урочисті збори активу колгоспу, концерти дітвори місцевої школи. Завідуючим клубом став Гавадзин Василь, який намагався вдало поєднати різні напрямки культмасової роботи, що сприяло б піднесенню значення і ролі клубу. Він все робив тоді все, щоб не згасав творчий вогник у цьому закладі культури. Це стало його кредом і на майбутнє аж до сьогодення.
Одночасно Василь Миколайович був депутатом Старокривотульської сільської ради, очолював групу народного контролю. Закінчив Брошнівське професійне училище, Снятинське культосвітнє училище, на той час студент Івано-Франківського педагогічного інституту ім.Василя Стефаника.
У 1978 році в клубі було проведено тематичний концерт, присвячений 60-річчю Радянської армії і Військово-морського флоту, в якому взяла участь місцева агітбригада. Були присутніми ветерани Боровський Петро, Борисєвия Іван, Боровський Яків. Ще цікавою формою роботи клубу в цей час було влаштування проводів хлопцям села, прикликаних на військову службу до лав радянської армії. У 1978 році було так проведено до війська Гураля Олексія, який виготовляв все художнє оформлення для агітбригади клубу, та й брав участь у її виступах. Згодом він став старостою чоловічого вокального ансамблю, який був нагороджений у тому ж році дипломом другого ступеня за успішний виступ на районному огляді. Наприкінці року проведено у клубі зустріч з ветеранами під назвою «Ніщо не забуте, ніхто не забутий», а вже на початку 1979 року підготовлено тематичний вечір «На варті миру». Чоловічий ансамбль виконував на святі такі пісні як «Карпати кличуть», «И вновь продолжаєтся бой» та інші. За період 1979 року агітбригада Красилівського клубу дала близько 30 концертів, які проходили за сценарієм «За новий український мільярд». Цього року агітбригада поповнилась новими членами, бо до неї ввійшли Лаврук Зіна, Заник Марійка, Боровська Галина, Гавадзин Галина.
1980 рік став приємним в тому плані, що відбулось злиття агітбригади і чоловічого вокального ансамблю, так що утворився Красилівський аматорський хор під керівництвом Гавадзина Василя. На протязі 80-х років хор змушений був проводити свою діяльність у тому ж радянському дусі, бо в рамках тієї системи діяти інакше було не можливо.
Але, політичні події в СРСР в кінці 80-х рр. призвели до кардинальних змін у суспільному житті України і до активізації громадського життя в Красилівці. У 1990 р. відновлено діяльність “Просвіти”. Очолив її Гавадзин Василь, і налічувала 28 членів [47]. У лютому–березні 1991 р. урочисто відзначено роковини Лесі Українки і Т. Шевченка. У 1992 р. було побудовано і освячено каплицю. Визначними подіями 1993 року стали: урочисте посвячення пам’ятника Борцям за волю України і символічного хреста жертвам голодомору 1932–33 рр., побудованих за ініціативою Гавадзина Василя [22, с. 4].
Сучасна Красилівка живе проблемами, які характерні для всього нашого суспільства, проте не забуваючи славну і болючу в деяких випадках свою історію.
Із радянської доби масові заходи організовували в клубі, які спрямовувались на часткове відтворення рис самобутньої національної культури і то замасковане в рамки радянської ідеології. Однак село зуміло зберегти ці риси протягом всієї другої половини ХХ ст. і відродити їх на повну силу після проголошення незалежності і створення умов для повномасштабного її прояву, однак вже в інших історичних умовах. Заснований красилівський осередок “Просвіти”, одразу очолив театральне і музичне життя в селі. Гордістю села є хор, заснований ще в березні 1980 р. Однак, об’єднання і коригування діяльності “Просвіти” і хору дає врожайні результати [24, с. 4]. Це, мабуть, один з небагатьох сільських просвітянських хорів в області, котрий пройшов усі випробування новітніх часів і з кожним роком удосконалював свою виконавську майстерність.
Протягом 90-х років він брав участь у святах і фестивалях на місцевому рівні, а вже у 1999 року був залучений до Всеукраїнського огляду народної творчості під патронатом Президента України, під час якого був нагороджений дипломом. 9 березня 2000 року хоровому колективу присвоєно звання “Народний аматорський хор”. А 9 березня 2003 р. колектив витримав іспит на підтвердження цього звання, даючи концерт в обласному народному домі “Просвіта” з нагоди 189-ї річниці від дня народження Т. Шевченка [47]. Чисельність хору стабільно — 30–35 чоловік, а в репертуарі близько 50 творів. Це народні, стрілецькі та повстанські пісні, класичні твори, колядки та щедрівки, духовні твори. А ще в 1999 р. з ініціативи активної учасниці “Просвіти” Гавадзин Оксани створено драмгурток, який урізноманітнив репертуар [24, с. 5]. Того ж року драмгуртівці показали уривок з п’єси Т. Шевченка “Назар Стодоля”. головні ролі виконували Заник Марія, Говадзин Оксана, Гошій Надія, Гавадзин Петро, Харевич Іван, Мазур Сергій, Гавадзин Василь, які високопрофесійно зіграли і відтворили життя шевченківського часу. Слід відзначити, що кожного року хор проводить заходи по вшануванню пам’яті Т. Шевченка. Як відзначив керівник хору Василь Гавадзин, він вже нарахував 23 сценарії проведення свят Шевченка.
11 березня 2000 року хор святкував свій ювілей - ййому виповнилось 20 років. З цієї нагоди відбувся концерт, перша частина якого була присвячена 186-ій річниці від дня народження Т.Шевченка, а друга – з нагоди ювілею. Цей концерт вдався на славу, про що відзначили і гості, серед яких голова Тисменицької районної ради Романія Постолянюк, завідуюча районним відділом культури М.Турик, сільський голова В.Назарук і повний клуб людей, де не було й де голці впасти. Вже наступного дня свою майстерність продемонстрував колектив у Старих Кривотулах, де його радо вітала директор місцевої школи Богак Ганна з колективом. Дуже цікавим у композиційному плані був концерт 5 березня 2004 року, присвячений 190-ій річниці від дня народження Т.Г.Шевченка. в цьому концерті були залучені всі види художньої самадіяльності, які існують при хорі. Кожний номер чи вихід був зустрітий публікою оваціями. Ще 2000 року хором був проведений цікавий концерт, присвячений 2000 літньому ювілею від дня народження нашого Спасителя – Ісуса Христа під лозунгом – «Бог є сама Правда, сама Доброта і сама Любов». Він був проведений у формі сцеки, актори якої грали традиційну сімю у складі бабусі, двох малих дітей, тата і мами. У проміжках хор співав «Свята ніч», «Радість нам ся явила», «Що то за предиво» та багато інших колядок. Потрібно відзначити, що хор багато гастролював, відвідавши з концертними прогамами села Нові Кривотули, Гостів, Ворону, Гринівці, Липове та інші. Хор Красилівки брав участь у районному фестивалі-конкурсі «Душі людської відкриття», присвяченого народній пісні в селі Ямниця, де серед хорів зайняв друге місце. Кілька разів хор брав участь у Різдвяних фестинах в Тисмениці, у святі духовної пісні біля Духової Криниці, що біля Єзуполя.
Крім цих основних жанрів, розвиваються і інші види мистецтва та виконання музичних творів. А саме: чоловічий і жіночий вокальні ансамблі, соло, дуети, тріо. Особливо чарівне тріо у складі Заник Марії, Гошій Надії та Гавадзин Оксани, які виконують такі пісні: “На Івана, на Купала”, “Чарівна скрипка”. Дует з Гошій Надії і Гавадзин Оксани виконує “Світає, край світа палає”. Присутнє також гумористичне соло Харевича Івана і пісня у його виконанні “Якби я був полтавським соцьким”. Чоловічий вокальний ансамбль у складі Чіляк Василя, Петровського Володимира, Гавадзина Юрія, Гавадзина Василя, Гундяка Івана, Гембурича Михайла, Гошій Романа, Брезіцького Михайла, Харевича Івана, Гавадзина Петра, Мазура Сергія, Богак Романа, Гавадзина Михайла Федоровича, Гавадзина Михайла Івановича, Гавадзина Володимира виконують багато патріотично-козацьких пісень, як-от: “У похід далекий сурми засурмили!!!”, “Чорне море…”, “Як у Цареграді…”, та гумористичного характеру – «Ярема». Жіночу половину гору тепер складають Гавадзин Марія, Твердун Марія, Гавадзин Оксана, Гошій Наталя, Брезіцька Ганна, Богак Марія, Щербін Оксана, Заник Люба, Гавадзин Руслана, Палій Марія. Вона має в репертуарі такі пісні – «Гуцулка Ксеня», «Ой у полі жито», «На росах, на водах», «Вишиванка» тощо.
Потрібно згадати й тих, хто на протязі різних років співав у хорі, але не ввійшов в постійний склад – Михайло Гундяк, тепер священик, Ціпух Петро, дяк і регент церковного хорус.Старі Кривотули, Гавадзин Марія, витель Старокривотульської школи, Богак Галина, також, Гембурич Ольга, Гавадзин Валентина, Кушнір Валентина, Гороховський Петро, Андріїв Іван, Гундяк Лук’ян, Бєнь Петра та багато інших, бо за дослідженням художнього керівника Гавадзина Василя протягом 25 років через участь в хорі пройшло 150 людей, дійсно згадати всіх не реально.
У 2001 р. хор просвітян запрошувався керівництвом сусіднього села Старі Кривотули на урочисте відкриття пам’ятника Т. Шевченку, де хор був основним виконавцем пісень на слова Т Шевченка. Крім того, хор брав участь у різдвяних фестинах –2001, 2003 р., які проводились у м. Тисмениці та ряду обласних заходах в м. Івано-Франківську, де виступав у Народному домі «Просвіта» [24, с. 4].
Старостою хору є Харевич Іван, який ще співав у ансамблі пісні і танцю Далекосхідного округу під час перебування в лавах радянської армії, довгий час він був директором будинку культури села Старі Кривотули, на запрошення Гавадзина Василя прийшов співати до Красилівського хору, де став старостою. Великий запас оптимізму, веселий бадьорий настрій підтримував хор у важкі години
В селі Красилівка проживає на сьогоднішній день п’ять учасників УПА. Щорічно, в день створення УПА (14 жовтня) хор організовує зустрічі з цими людьми, які втілюються у формі вечорів-вшанування, що відбуваються кожного року. Під час цих свят залучаються також діти та підлітки, які включаються в суспільно-культурне життя.
Натомість це молоде покоління має в кого навчитись, оскільки їх батьки ще в 70–80-х рр. брали активну участь у влаштуванні свого дозвілля. Мається на увазі, що на красилівській вулиці завдяки таким ентузіастам як Олексій Гошій, Мирослав Смадич, Іван Гошій, Володимир Жуковський, Михайло Боровський. У 1986 р. було утворено спортивний майданчик майже в центрі села. І тут сьогодні справді можна і відпочити, і зайнятись спортом [47]. Оскільки він включає в себе волейбольний майданчик, встановлені баскетбольні щити, тенісний стіл, столики для шахістів, танцювальний майданчик, лавки для 50 чоловік, турнік. І все це роблять самі жителі, молодь, вкладаючи у цю працю свою любов до рідного села. І власне тут не один юний бешкетник навчився поважати і цінувати спільне добро. У вересні 1996 р. завыдуючий клубом Гошій Олексій провів на вулиці “Спортивне свято”. Його було присвячено пам’яті Федора Лук’яновича Богака — людини, яка багато доклала зусиль, щоб вулиця Толока в Красилівці зберегла давні традиції, згуртувала ентузіастів, забезпечувала розвиток різних форм дозвілля і трагічно загинула в розквіті сил. І 1997 р. таке свято було проведено знову. Це свідчить про розвиток масової народної культури.
Нещодавно 15 січня 2008 року з ініціативи Гавадзин Іванни створено танцювальний гурток дівчат під назвою «Кристал». До його складу ввійшли Гавадзин Ірина, Гундяк Оксана, Жуковська Наталя, Нагорняк Мар’яна, Романюк Вікторія, Цапай Зоряна, Щербін Христина та Гавадзин Іванна. Зараз гурт нараховує вісім дівчат, спочатку до нього входило 10 танцівниць. Дівчата провели вже кілька десятків репетицій і настроєні дуже серйозно. Вони ще не мають сценічного досвіду, але танцюють вправно. В їхньому репертуарі є чотири танцювальні номери, один з яких під пісню Руслани, а решту танцкавери на хіти зарубіжної сучасної естради. Старостою колективу обрана Цапай Зоряна і його основу складають студенти, учні старших класів. Всі музично обдаровані і мають нахил до засвоєння хореографічних композицій. 11 червня вони вже закупили собі форму для майбутнього виступу, який запланований на 13 липня 2008 року. Зараз дівчата відповідально ставляться до репетицій, бажають вдосконалювати свою майстерність.
Наразі проблема хору полягає в тому, що людей важко зібрати на репетиції, бо кожний має багато домашнього клопоту, проблеми працевлаштування. Але особливістю хору є те, що його учасники відчувають все ж певну єдність, нитку, яка поєднує їх, хоч цього і не помічають. Коли приходить дата якогось концерту, то вони збираються на прохання Гавадзина Василя майже в повному своєму складі. Багато для цього відіграє доброзичливе, людяне його ставлення до всіх учасників художньої самодіяльності, бажання не роз’єднувати, а максимально обєднати ввесь колектив в один цілісний організм. І є надзвичайно приємно бачити, коли на славу вдався концерт і можна з полегшенням сісти за святковий стіл. Насамперед, для колективу є відчувати таку глибоку пов’язаність.