Боротьба за Опришину: виклик технократично-бюрократичній системі(розповідає Гавадзин Василь)

Ще мені з ровесниками пощастило відчути і запам’ятати на все життя ці чудові природні місця-пляжі: Доцину та Притулякову ями, Плиту та Коліно, де приємно і зручно було відпочивати, читати книжки, гратися у придумані нами різноманітні ігри. Тут зароджувалась дружба, почуття відповідальності, перше кохання і перші відповідальні справи. Мабуть, тому , що все, що робиться вперше, залишає в пам’яті незгладимий особливий слід. Та, на превеликий жаль, через надмірні старання радянських меліораторів тепер тут “мертва зона”.
Багато років тому, 1966 року, внаслідок науково необґрунтованого випрямлення русла цю річку перекопали. Частина її (завдовжки 5 км) змертвіла і стала розсадником різних інфекцій. Підтвердження потенційної небезпеки – випадок захворювання худоби на сибірську виразку в с. Красилівці 2000 року.
Мене обурює людська байдужість. Вона гірша за відверте зло, бо довершує людські лінощі, невігластво і бездуховність.
Захопившись меліорацією, обласні господарники перекопали річку і залишили старе русло без проточної води. Комусь запала в голову ідея ? на одному кінці Опришини, там, де вона впадала в річку Ворону, встановити залізобетонну трубу з регулятором випуску води. Якби справу довели до пуття і в тому місці річки, де її перекопали, встановили таку ж трубу (щоб вода протікала в старе русло), все було б гаразд. Та невдовзі новопрокопане русло внаслідок ерозійних процесів поглибилось і вода перестала текти в старе русло.
На мої численні звернення до різних районних, обласних та республіканських (ще за часів СРСР) органів про важливість відновлення русла Опришини бюрократія реагувала відписками. Якось навіть приїжджали з республіканського телебачення, що транслювало передачу про мертву річку, але відтоді нічого не змінилося. Безвідповідальність і байдужість – найстрашніші вади керівників. На щастя, такі в числі винятків, є значно більше мислячих тверезо.
Оживити р. Опришину стало набагато важче. На один із виступів обласної газети «Прикарпатська правда» з цього питання заступник начальника басейнового управління водоохорони С.В.Пискливець повідомив, що для того, аби відновити згадану річку, потрібно державні капіталовкладення, а правління колгоспу «Ленінська Іскра» відмовляється провести такі роботи за власний рахунок.
Мовляв, якби кошти, то наступного року можна б виготовити технічну документацію включити впорядкування Опришини в план на 1989-1990 роки. 3 цього приводу голова правління колгоспу «Ленінська Іскра» Д.М. Палій тоді заявив, що ця відповідь теж відписка, це питання господарство вирішуватиме спільно з управлінням меліорації та іншими відповідними організаціями. Але просторікування виявилися повною брехнею, бо, як згодом з’ясувалося, Д.М.Палій ніколи взагалі не переймався долею Опришини.
На дзвінок з редакції відізвався Степан Васильович:
? Змушений розчарувати красилівчан і старокривотульців, на Опришину поки що не вистачає коштів. Спеціалісти з «Львівдіпроводгоспу» підрахували, що повернення русла коштуватиме великих капіталовкладень. А в нас є села, де катастрофічне становище.
Проте, як з’ясувалося пізніше, кошти були. Про це свідчила спеціальна постанова ЦК КПУ, яку, до речі, 26.01. 1989 р. надрукувала обласна газета «Прикарпатська правда». В ній йшлося про те, що ЦК КПУ, Рада Міністрів УРСР, Укрпрофрада та ЦК ЛКСМУ підбили підсумки республіканського соціалістичного змагання областей за досягнення найкращих показників з охорони природи та раціонального використання природних ресурсів 1988 року. У прийнятій постанові зазначалося, що обкоми, райкоми не забезпечили активну участь трудівників районів, міст, колективів промислових підприємств, будівельних і транспортних організацій, колгоспів у соціалістичному змаганні за виконання планів і соціалістичних зобов’язань з охорони природи й раціонального використання природних ресурсів. Підкреслювалось, що не поліпшується гідрологічний режим і санітарний стан малих річок і т.д. (Ох, вказали б, зокрема, в цій постанові про р. Опришину! ? В.Г.). Далі наголошувалось, що не в повному обсязі використовуються капітальні вкладення, які держава виділила на будівництво природо-охоронних об’єктів, а також на оживлення малих річок без протічної води.
В зв’язку з тим, що 22 червня 1990 року о 15 год. в Старокривотульській сільраді відбудеться сесія, яка розглядатиме питання екології та долю згаданої річки, прошу Вас взяти участь в її роботі й надати конкретну допомогу в розв’язанні цієї проблеми». Другого липня 1999 року я направив депутатський запит на ім’я прокурора Тисменицького району, радника юстиції В.П. Дідика про відновлення старого русла р. Опришини в зв’язку з можливістю поширення інфекційних захворювань.
Дванадцятого жовтня 1999 р. на мій черговий депутатський запит А.П. Горовий надіслав листа, повідомляючи, що відновлення водотоку на ділянці старого русла Опришини біля с. Старі Кривотули передбачене «Комплексною програмою проведення протипаводкових заходів на 1994-2000 роки», що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.1994 року №37, але через незадовільне фінансування передбачених заходів робота й досі не розпочиналася. Не планують проведення проектних робіт і наступного року.
Цього ж року жителі сіл Красилівки та Старих Кривотул вручили мені листа. «Добре знаючи про Вашу багаторічну роботу з відновлення колись перекритого русла річки Опришини, ? писали виборці, ? ми зібрали свої підписи про підтримку та наше бажання повернути, втрачену для нашого населення, річку.
Бажаємо Вам успіхів у досягненні цієї мети, адже ви рятуєте нашу природу й нас. До цього звернення додаємо 373 наших підписів».
28 березня 2000 р. наша сесія вже розглядала питання про протест прокурора Тисменицького району №185 від 10.02.2000 р. щодо районного фонду охорони довкілля. Довелося скасувати власне рішення та рекомендувати сесіям сільських і селищних Рад відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та постанови Кабінету Міністрів України №634 від 07.05.1998р. Двадцятого червня 2000 року мене як депутата районної ради прийняв голова облдержадміністрації М.В. Вишиванюк. Розповівши про багаторічну боротьбу за відновлення водотоку р. Опришини, я залишив йому своє депутатське звернення
Другого серпня 2000 року я адресував депутатське звернення з приводу такої відповіді на ім’я першого заступника голови облдержадміністрації В.Бруса.
«Вам і мені, ? писав я, ? спеціалісти відповідних обласних служб замилюють очі. В р. Опришині абсолютно немає проточної води, адже вона повністю перекрита. Це закрита водойма. I повідомлення А. Горового та М. Приходька свідчать про необізнаність цих керівників про стан річки. Отже, прошу Вас видати розпорядження про створення кваліфікованої комісії для вивчення питання про стан річки Опришини». Двадцять третього серпня 2000 р., за №214/60 голова Тисменицької райдержадміністрації Р. Ткач та голова районної Ради Р. Постолянюк видали розпорядження про створення комісії для вивчення питання про відновлення русла річки Опришини. Керівництво району відправило цього представника – головного інженера інституту «Львівдіпроводгосп» А.Приплеся – в нашу сільраду, де й був укладений цей договір. Кошторис на проектні та вишукувальні роботи складав 30860 грн. Сільрада перевела 4000 грн. на рахунок «Львівдіпроводгоспу». Незабаром приїхали з Львова спеціалісти, які вивчали стан Опришини з метою виготовлення проекту. Я дуже радів, що моя справа не пропала дарма. З цього приводу опублікував у міській газеті «Західний кур’єр» статтю під назвою «Опришину реанімують». На превеликий жаль протягом наступних 2002-2003 років мені попри десятки моїх депутатських звернень на ім’я обласних керівників, так і не вдалося одержати потрібної суми. Аж 29.09.2004 р. на моє вже котре депутатське звернення з держуправління М.Приходька прислали повідомлення, що даний захід буде включено в перелік на додаткове фінансування природоохоронних заходів з фонду у 2004 році, і то за умови надання запиту та кошторису витрат на вказану суму.
З перемінним успіхом я буквально воював за відновлення Опришини до березня 2005 р. У середині місяця йду на прийом до першого заступника голови облдержадміністрації п. Романії Постолянюк. Романія Антонівна уважно розглянула останні мої листи на ім’я добре вже відомих державних структур області і їхні відповіді, в моїй присутності провела розмову з М.Приходьком. «Ніякого полігону там не буде, Василю Миколайовичу, – сказала вона, ? а зараз з’ясуємо, хто цим питанням займатиметься, щоб нарешті його вирішити». двадцять другого березня 2005 р. Того дня в нашу сільську Раду приїхав зі своїми працівниками С.В.Пискливець. Знайомлячись з ними, зрозумів, що, крім нього, участь в оглядинах стану річки брали головний інженер “Облводгоспу” і начальник ПМК, який, до речі, ознайомився з географією річки, щоб знати куди заїздити й де розташовувати техніку.
С.В.Пискливець чомусь дуже не хотів, щоб я їхав з його “делегацією” до того місця, де він спрямував Опришину іншим руслом. Вони всі відмовились прийти на цю програму, сказала О.Бабій. Я домовилася з І.Яворським, М.Приходьком, О.Голубчаком, ? продовжувала виправдовуватись перед мною редакторка, ? але річ, очевидно, в тому, що попри щедрі обіцянки стати відкритою наша природоохоронна влада як була, так і залишається непрозорою, непідзвітною народові.
Я почав було показувати В. Кліду листа з управління екології за №04-12/574 від 29.08.2005 р. за підписом М. Приходька, адресований головному управлінню економіки ОДА. Ось тут під номером 66 переліку заходів, включена р. Опришина та ще й вказано суму 733 тис. грн. "Ну і що з того, ? відповів мені В. Клід, ? а я маю ще новіший документ, у якому ваша Опришина вже не числиться…".
І справді я побачив новий перелік заходів на першочергове15.09.05 р. після мого "бомбардування" листами вищих посадовців та прокурора області, за дорученням облдержадміністрації, питання долі річки Опришини розглянуло керівництво управління житлово-комунального господарства ОДА, де начальником є Василь Андріїшин.
Проте мені вселила надію інформація в газеті "Галичина" за 13.09.05 р. під назвою "Чому зелені ображені на зелених?" Новий 2006 рік, як на мене, підібрався зненацька. У цих турботах за долю Опришини дні пролітають дуже швидко25.12.05р. бухгалтер сільради вияснює, що гроші надійшли в районне казначейство. Начальник цієї організації повідомляє нам, що гроші відправленні не в сільраду, а в бухгалтерію РДА. Той висилає до нас машину. проте в бухгалтерії РДА на мене чекає чергове розчарування. Гроші неможливо перевести, бо голова сільради, крім договору з ПМК-75, мав ще й взяти локальний кошторис з розрахунком договірної ціни на регулювання р. Опришини, складений в поточних цінах станом на день укладення договору. “Так ось чому голову сільради "нога заболіла", ? подумав я… В ПМК-75 мені сказали: "Ми вчора вашому сільському голові роз’яснили, що без нашого кошторису гроші не перечислять, але він на все це махнув рукою…"
13.03.2006р. я вже був у головному фінансовому управлінні ОДА, адже ще 01.02.2006р. начальник держуправління екології та природних ресурсів М. Приходько листом №04-12/Н-13 повідомив мені, що фінансування робіт з відновлення водотоку р. Опришини включено в проект переліку природоохоронних заходів на фінансування з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2006 році.
Отже, І. Кучер просила у цьому листі Р. Ткача підтримати заплановане фінансування у вказаній сумі для оголошення тендеру. Після цього у мене виникла думка: "А чи можна буде оголосити тендер, якщо суму грошей виділять меншу від запланованої". Цього можна сподіватися від служб ОДА Не можу, щоб не перервати зміст цього листа. По-перше, на засіданні робочої групи фонду від 28.07.2006 р., в якому я особисто брав участь у кабінеті першого заступника голови ОДА А Романчика, було доведено присутніми спеціалістами, що фінансування р. Опришина з Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, згідно із відповідним Положенням про Державний фонд, є неможливим. По-друге, як зрозуміти, що із 34 млн грн, виділених урядом Івано-Франківщині на ліквідацію наслідків стихії, найбільшу їх частину – 14,7 млн грн скеровано на відновлення берегів, дамб та русел річок і понад 11 млн грн – на ремонт автомобільних доріг та мостів. Відповідне розпорядження видала облдержадміністрація (Газета «Галичина» за 12.08.2006 р., стор. 3)
Чому в перелік цих об’єктів не включили Опришину на фінансування? Це було б фінансування з інших джерел…
А тому Опришину не включили, що за неї ніхто, крім мене, не турбується. Ніхто насправді цей об’єкт не тримає на контролі.
“За результатами розгляду, – йшлося в цьому листі, – держуправління екоресурсів повідомляє, що фінансування даних робіт з обласного фонду охорони навколишнього середовища буде передбачено у переліку природоохоронних заходів на 2007 рік”.
Отже, мою Опришину умертвив 21 рік тому “Облводгосп”, і йому б нею треба найбільше турбуватися. Однак керівники цієї організації вважають, що вони своє зробили, тобто посприяли у виготовленні проектної документації на оживлення річки.
Заспокоїти мене листами про те, що 2007 року питання фінансування Опришини буде зрушено з мертвої точки, не вдасться. Тому готую нове депутатське звернення, в якому вимагатиму лаконічнішої і реалістичнішої відповіді про гарантування фінансування наступного 2007 рок29.01.2007 року я зареєстрував депутатське звернення на ім’я голови обласної ради І. Олійника Пропонуємо Вам ще раз підняти це питання в районній державній адміністрації та районній раді на предмет включення даних робіт у план на 2008 рік.
Комісія дала згоду повернутися до розгляду даного проекту за умови його коригування і зменшення вартості робіт, а також участі в них громади села.
P.S. інформація цим не вичерпується, оскільки на момент написання книжки чіткого конкретного рішення по цій проблемі не винесено. Гавадзин Василь дальше наполегливо продовжує боротьбу за те, щоб річка його дитинства ожила. Але що, найголовніше, він готує до друку видання, де буде детально описано про всі ці 20 років наполегливої праці цій ниві, а також буде подано кінцевий варіант вирішення цього питання.